Кульбабки на асфальті.

...як мемом вже давно став термін "ісконнік". :)

Облиште прилаштовуватися до Русі, плем'я ви угрофіно-монголотатарське, що говорить македонсько-болгаро-монгольским суржиком, за символ має візантійського півня-мутанта, за прапор Голандський триколор, зі зміщеними смугами. Мордва ви галіма та воровита. :)

А то і Святослава своїм хочете мати, і на Пітера зе фьоста молитеся - чи штани одягніть, чи хреста зніміть, бо якась збочена у вас угрофіно-монгольска логіка виходить. :) Хі-хі.

Про "укрів" можна почитат тут, якщо, звісно, володієш староруською (ну там наприкінці я й македонсько-болгарським суржиком написав для особливо обдарованих).

noindex src

Почну з коментаря мого френда Мамая. Щось у цьому є...

Натрапив сьогодні в нетрях Інтернету на цікаву статтю про Бульбу, написану у світлі того "хвільму" Бортка...

Ну а щоб цікавіше було читати, я у "шапці" зацитую пару абзаців з кінця статті:

"Й нарешті те, що мабуть більш за все обурило наших націонал-патріотів. Помираючи під ворожими щаблями, козаки раз до разу горлають: «Хай же стоїть на віки віків православна Русская земля…» Чи могли козаки казати такі слова? Так, могли. В часи Бульби терени сучасної України й справді називали Русь, або Руська земля, а мешканців її – русинами або руськими. Щоправда, не позаздрив би я особі, яка взялась би пояснювати козакам-запорожцям, що Московшина – така сама Русь. Або що вони і москалі – один народ. Бо стосовно третього народу, литвинів (нині відомих як білоруси), у запорожців тоді були вкрай серйозні сумніви. У москалів в ті часи – так само. Російські історики якось забувають згадувати, що на відміну від України, Білорусь приєдналася до Московії не внаслідок народного повстання. Вона була приєднана внаслідок військової окупації. Досить таки жорстокої та кривавої.

Але як би там не було, всі ці обставини не заважали козакам брати участь на боці поляків у війнах проти Московії. Під час Смоленської війни 1632-1634 років, в складі королівського війська воював 12-тисячний загін козаків-запорожців, на чолі з Тимошем Орендаренком. В складі загону Кам’янецького каштеляна Олександра Пісочинського перебував 5-тисячний загін отамана Якова Остряниці. У війні також брали участь отаман Тарас Трясило і майбутній гетьман Богдан Хмельницький. Останній (за Костомаровим) навіть мав за цю війну золоту шаблю з рук короля Владислава. Але й це не все. Тарас Бульба у книзі – людина літня. У нього дорослі зрілі сини. Тож цілком ймовірно, що бойовий шлях він розпочинав за гетьмана Сагайдачного. Тобто – безперечно брав участь у поході на Москву. Цікаво, як славили козаки «Русскую землю» б’ючись з вояками-московинами? Так само як у фільмі, чи якось інакше?"

( А далі уся стаття. )

У зв'язку з оцією статейкою, згадав одну історійку, що трапилася у Харукані років чи три, чи щось таке тому.

Одного хлопа дуже захотів проект. Дуже смачний та жирний проект. Все дуже просто: підтримка клієнтів на хостингу. Робиться це ще простіше: домовляєшся з тамтешніми хлопцями, які хочуть зекономити, винаймаєш приміщення, ставиш там пару серверів з Астеріском, усі здвінки з Відтам перенаправляєш на цей Астеріск, для Них це виглядає так, неначе вони телефонують у себе по країні. Завершальні штрихи: персонал. Дівчатка на телефонах (як на картинці), хлопці на командних рядках "саппортять" UNIX-сервери. Все до смішного елементарно.

Хлоп наш, за своєю недосвідченістю винаймає здорову квартиру на - маттері ж твоїй чортів копицю - НА СУМСЬКІЙ(1)!!! Там же живе всяка місцева нуворишна феодально-дикунська буржуазія.

Хлоп не зважив на ризики, не поміркував, інструктаж персоналу не провів. Хлопцям та дівчатам зірвало макітри, почалися "головокруженія от успєхов" - ех які ми розумні, ех як ми класно заробляємо... Ну а далі, самі розумієте, - куриво на балконі, на східцях, вештання натовпом туди-сюди, - а сусіди... - перечитайте їхній опис трохи вище - не дуже в захваті від цього неспокійного товариства. Додайте сюди ще й ЧСВ помножене на Лєксуси.

І ось, хтось із цих сусідів, видно, зателефонував своєму "знайомому" десь в "органах".

Вриваються "маскі", починають "шоу", валять усіх пиками на підлогу. Починається шмаття. Прилітає наш Хлоп з документами і все таке. Перевірка паперів, до чого б присіктися:

1 - оренда квартири - чисто!
2 - ЗП (як не крути, а усі гострі кути наш Хлоп обійшов майстерно) - чисто!
3 - Бізнес діяльність - чисто!
І так далі - все чисто.

А головний "маскі шоумен" же ж знає, що йому зателефонували "правильні пацани", з "проханням допомогти" і що треба ж відпрацьовувати хліб, бо раптом колись прийдеться...
Йому приходить в голову блискуча думка. З хлопців та дівчат зривають одяг, фотографують - справа про "онлайн порностудію на Сумській" готова!

Я пам'ятаю як сам працював у конторі на квартирі, так ми виходили через два впн-а, вкладених один в одного і для світу виглядали як австріяки, або якийсь німець із якоїсь Мюнхенської квартири. Ну ви зрозуміли, що я хотів сказати. Вичислити он-лайн порностудію, використовуй би вона такі прості заходи безпеки - а вона ТАК! використовує!, - не можливо. Це хіба списуватися з цілою низкою датацентрів, а тим датацентрам здебільшото срати на усю цю мінтівську вовтузню...

Ну на цьому казочці кінець.

P.S. Доречі, я тепер цю історію використовую для інтструктажу наших дівчат, бо вони внадилися тинятися натовпом по під'їзду. Один раз всього розповів - подіяло. Тепер вони такі конспіраторки аж любо глянути. :)

(1)
Одін станок просто станок,
Много станков - мастерская.
Одна блядь просто блядь,
Много блядей - Сумская.
В. Маяковський (нібито приписують йому).

«Как гражданин и патриот хочу заявить решительный протест против действий группы провокаторов, устроивших вакханалию во время празднования Дня Победы 9-го мая 2011 года во Львове. У меня как человека, деды которого воевали против нацизма, события во Львове вызывают отвращение и являются ничем иным, как диким вандализмом и надругательством над памятью миллионов павших в боях невинных жертв гитлеризма. Уверен, что те же чувства испытывает и подавляющее большинство украинцев», - заявил М.ДОБКИН.

Коротко: Як "празникували" 9 травня у Столиці Гопніків та Орків...

Доречі номер авто Допкіна АХ 1488 ММ, шо кагбенамєкаєтнам..........

Proofpic:


P.S. Мало не забув. Натрапив ось випадково, шо у Москау пишуть про шабаш "гусскаго шлакоблока" у Львові.

Засидівся я вчора допізна. Чи то дорання. Коротше, ліг вже за третю ранку.
Мої любі французи по самі вуха закохані в Centreon, ну то я їм сотворяю вже еННий плагін до тієї свистоперділки... :)))

А вранішній сон особливо солодкий.
Відчуваю, що телефон деренчить рінгтоном незнайомців і не можу ніяк прокинутися.
Нарешті прокинувся. Восьма ранку. Дурнувато дивлюся в екран. Приймаю дзвінок.
- Доброго ранку, вибачте, дуже вас благаю, я поповнювала рахунок на терміналі і переплутала одну цифру.
Чую у трубі жіночий молодий та дзвінкий голос. Автоматично визначаю приблизне місце народження жінки - десь у трикутнинку поміж Ужгородом, Львовом та Івано Франківськом.
- Ееее... Тобто як це, ще не зовсім прокинувшись...
- Я поповнила свій рахунок на 42 гривні, стою жду, жду, а грошей все нема й нема. Потом бачу, шо помилилася на одну цифру, у мене там двійка, а у вас дев'ятка. Поверніть мені хоча б 40 гривнів.
- Зачекайте пару хвилин, мені ще прокинутися треба... Добре?
- Добре. Як отримаю, я вам передзвоню.
Чи не нова методика розводу? - думаю. Тицяю на кнопочку 7, де моя гарячка кнопка на "Стан Рахунку". Приходить відповідь 160 гривень з копійками. Там було трохи менше 120 до того. Хм, таки дійсно, жіночка опросталася...
Набираю коди переказу грошей *124*42*NNNіт.д#.... Тут знову телефон деренчить... Приймаю.
- Ну шо у вас там таке, я стою на вокзалі, щойно з поїзда, а ви все ніяк не переведете та не преведете...
- Та ну шо ви така нетерпляча, ну я ж спав, тепер, щоб не помилитися як ви, набираю вам переказ. Чекайте.
Набираю нарешті код, отримую запит на підтвердження. Набираю підтвердження, знову дзвенить... :DDD
- Та ну шо ви так довго?! Чоловіче добрий! Та поверніть хоч половину... Єслі ж ви мені не переведете, я ж не зможу потім...
- Та от же ж дурна баба! Та ви можете підождати як я вас просив? Чи ні?!...
Відбиваю, швиденько, доки вона не оговталася, вбиваю код підтверження, бачу підтвердження, що 42 гривні було переказано на той номер.
Набираю її.
- Отримали свої гроші?
- Ой так, отримала, дуже дякую, бо я так спішила, шо...
- На все добре. Бувайте здорові.
Відбиваю.

Що таке метроном?

Учора на фітнесі став у пару з одним хлоп'ятком.

За кілька секунд він, як це в нас зветься, "увійшов у маятник", тобто монотонно повторювані рухи, які легко передбачати, і які не несуть ніякої користі - тобто тренування ніякого, холості рухи і більш нічого.

Кажу йому, - не входь у маятник, ми ж не під метроном працюємо, бокс - це ж інтелектуальний вид фізкультури... :)
Відчуваю, що він шось не сприймає... :)

- Ти не знаєш, що таке метроном?
- Нє-а.
- А в якому ти класі?
- У восьмому.
- Так це ж програма курсу фізики для шостого класу.
- ...

На наступну пару раундів поставили мені іншого хлоп'ягу.
- А ти знаєш, що таке метроном?
- Еее... (скривився, неначе намагаючись щось згадати)
- Та так і скажи - ні.
- Ні.
Цей хлопець вчиться не у восьмому класі, а в - Харківському Німецькому Технологічному Інституті, чи Університеті. Я так розумію, якась перейменована петеуха...

Із десяти присутніх лише троє знали, що таке метроном.

Одного з минулих разів я задрачував молодь Льюісом Керолом.
Ми виконали по раунду на кожного певну серію вправ, а потім тренер каже, - а тепер те ж саме лише в другий бік. Я своєму віз-а-ві кажу, - ну все точно так, але в дзеркальному відображенні, як вчив великий Льюіс Керол. Знаєш такого?

Ніхто не знав хто такий Льюіс Керол.

Тренер, звиклий до такого становища справ, перевів усе, як він і звик, на задрочки.
Льюіс Керол - це видатний боксер усіх часів та народів, Аліса Ліддел - його найкраща учениця, метроном - це метро у Грецькій області Ном... і так далі...

До чого воно йдеться?

Є певні люди, яким краще було б мовчати, щоб зійти за розумного...
А коменти ж - коменти смалять! Лише заради коментів даю посилання. :)

( Бгг )

P.S. Приберу занадто особисте та, вже хай там як, вийму з-під замка минулорічний пост... :)

P.P.S. http://sashk0.livejournal.com/173918.html?style=mine

Приволокла мала з класної взаємобібліотечки Чуковського "У мєня зазвоніл тєлєфон".

Ось трохи почитала вголос вдома. Востаннє, я пам'ятаю, нам її читала класна керівничка у третьому класі.
Я практично нічого не запам'ятав, чи що просто не розумів мови, чи що...

А оце зараз вслухався і жахнувся...

Скажіть, де ж Чуковський брав таку сумер-мега забористу траву?...
Це ж книга просто небезпечна для становлення дитини!
Толстоєвський просто нервово шмалить косяки у тамбурі...

Сказав, щоб віднесла і більше її не брала - дома ж ціла бібліотека нормального чтива! Якого біса?